| Розкриття інформації по суттєві аспекти облікової політики |
Цю фінансову звітність Компанії складено відповідно до вимог МСФЗ, які були чинними на звітну дату. Основні принципи облікової
політики, використані при підготовці фінансової звітності, наведені нижче. Ця політика послідовно застосовувалася протягом всіх звітних
періодів, які наведені у фінансовій звітності. |
| Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Фінансові доходи і витрати включають витрати на виплату процентів за позиками, прибутки і збитки, пов'язані з отриманням фінансових
інструментів, та курсові різниці, які виникають внаслідок отримання позик в іноземній валюті, якщо вони розглядаються як коригування
витрат на сплату відсотків.
Витрати за позиками, що безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікаційного активу, формують
первісну вартість (собівартість) цього активу (капіталізуються). Інші витрати за позиками компанія визнає як витрати в тому періоді, коли
вони були здійснені.
Як кваліфікаційний актив компанія визнає актив, підготовка якого до передбачуваного використання або до продажу обов'язково вимагає
значного часу. Під значним часом розуміється період понад 6 місяців.
Капіталізацїї підлягають витрати на виплату процентів, а також витрати, здійснені у зв'язку з певними умовами фінансування, і курсові
різницї в тій частині, у якій вони можуть розглядатися як коригування витрат на виплату відсотків. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень на виведення з експлуатації, відновлення та реабілітацію |
Компанія визнає зобов'язання щодо демонтажу основних засобів та відновлення природних ресурсів на відповідній території, що виникають
протягом певного періоду внаслідок проведення розвідки та оцінки запасів корисних копалин.
Резерв на виведення активів з експлуатації обліковується за теперішньою вартістю витрат на виведення з експлуатації нафтогазових активів з
врахуванням довгострокової ставки інфляції. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Податок на прибуток, визнаний у прибутку або збитку, включає: поточний податок і відстрочений податок.
Поточний податок розраховується відповідно до чинного податкового законодавства.
Відстрочений податок на прибуток визначається з використанням податкових ставок (і положень), які, як очікується, будуть застосовуватися
в момент реалізації активу та погашення резерву, беручи за базові ставки податків (і податкові норми), які були юридично або фактично
обов'язковими на кінець звітного періоду.
Відстрочені податкові зобов’язання обчислюються на основі додатніх тимчасових різниць між балансовою вартістю активів та зобов'язань
для цілей фінансового обліку і вартістю, що враховується в податковому обліку. Відстрочені податкові зобов’язання визнаються в повному
обсязі. Ці зобов’язання не дисконтуються.
Відстрочені податкові зобов’язання створюються незалежно від часу їх реалізації.
Відстрочені податкові зобов’язання не визнаються для тимчасових різниць, що виникають внаслідок первісного визнання гудвілу.
Відстрочений податок визнається у прибутку або збитку відповідного періоду, крім випадків, коли відстрочений податок:
- відноситься до операцій або подій, які визнаються в іншому сукупному доході - тоді відстрочений податок також визнається в іншому
сукупному доході, або
- виникає в результаті об'єднання бізнесу - тоді відстрочений податок впливає на гудвіл або прибуток від придбання бізнесу.
Відстрочені податкові активи обчислюються від від'ємних тимчасових різниць між балансовою вартістю вартістю активів і зобов'язань та їх
податковою базою, а також від суми податкових збитків, яка переноситься на наступні податкові періоди.
Відстрочений податковий актив визнається, якщо існує ймовірність, що в майбутньому буде отриманий оподатковуваний прибуток, що
дозволить вирахувати тимчасові різниці або використати податкові збитки.
Балансова вартiсть вiдстрочених податкових активiв переглядається на кiнець кожного звiтного перiоду та знижується у тiй мiрi, в якiй
бiльше не iснує ймовiрностi одержання достатнього оподатковуваного прибутку, який дозволить вiдшкодувати всю або частину суми даного
активу.
Вiдстроченi податковi активи та зобов’язання оцiнюються виходячи з податкових ставок, якi, як очiкується, будуть застосовуватися у тому
перiодi, в якому буде реалiзований актив або погашене зобов’язання, на основi податкових ставок (або податкових законiв), якi будуть дiяти
або, в основному дiяти, на кiнець звiтного перiоду.
Вiдстроченi податковi активи та зобов’язання взаємно зараховуються, коли iснує юридично закрiплене право залiку поточних податкових
активiв та поточних податкових зобов’язань, та коли вони вiдносяться до податкiв на прибуток, якi стягуються тим самим податковим
органом, i пiдприємство має намiр зарахувати поточнi податковi активи та зобов’язання на нетто-основi. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого вони понесені. Витрати, які неможливо
прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив
забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його
вартості між відповідними звітними періодами. |
| Опис облікової політики щодо витрат на розвідку та оцінку |
Компанія капіталізує витрати на розвідку, буріння та оцінку корисних копалин з моменту отримання юридичних прав на розвідку конкретної
території і до моменту доведення технічної здійсненності та комерційної доцільності видобування корисних копалин
Активи розвідки та оцінки оцінюються за собівартістю. До видатків, що включаються у первісну оцінку активів розвідки та оцінки
відносяться:
а) придбання прав на розвідування;
б) топографічні, геологічні, геохімічні та геофізичнідослідження;
в) пошуково-розвідувальнебуріння;
г) опробування канавами;
ґ) взяття проб та зразків; та
д) діяльність у зв’язку з оцінкою технічної здійсненності та комерційної доцільності видобування корисних копалин.
Після визнання активів розвідки та оцінки, Компанія застосовує щодо них модель собівартості.
Активи розвідки та оцінки не амортизуються, поки не будуть рекласифіковані до складу основних засобів чи нематеріальних активів.
Після того як доведено технічну здійсненність та комерційну доцільність видобування корисних копалин, актив розвідки та оцінки
рекласифікується до складу групи основних засобів «Нафтогазовидобувні активи». Перед рекласифікацією проводиться оцінка зменшення
корисності активів розвідки та оцінки та визнається будь-який збиток від зменшення корисності.
Активи розвідки та оцінки оцінюються на предмет зменшення корисності, коли факти та обставини дозволяють припускати, що балансова
вартість активу розвідки та оцінки може перевищити суму його очікуваного відшкодування. До таких фактів та обставин, зокрема, належать
наступні:
а) строк, протягом якого суб’єкт господарювання має право розвідувати конкретну територію, закінчився протягом звітного періоду або
закінчиться у близькому майбутньому і, за очікуванням, не буде продовжений;
б) розвідка та оцінка запасів корисних копалин на конкретній території не призвела до виявлення комерційно вигідної кількості запасів
корисних копалин, і Компанія прийняла рішення припинити цю діяльність на конкретній території. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Первісне визнання
Фінансові активи класифікуються таким чином:
- кошти та їх еквіваленти;
- позики, торговельна та інша дебіторська заборгованість; пайові та боргові цінні папери.
Компанія володіє фінансовими активами, класифікованими за такими категоріями:
- дебіторська заборгованість,
- надані позики,
- депозити,
- грошові кошти.
Фінансові активи класифікуються при їх первісному визнанні.
Усі операції з купівлі або продажу фінансових активів визнаються на дату укладення правочину, тобто на дату, коли підприємство приймає на
себе зобов' язання купити або продати актив.
Подальша оцінка
Подальша оцінка фінансових активів залежить від їх класифікації.
Кошти та їх еквіваленти
До складу коштів та їх еквівалентів включені готівкові кошти, залишки на рахунках у банках.
Позики та дебіторська заборгованість
Після первісного визнання ці фінансові активи оцінюються за амортизованою вартістю, що визначається з використанням методу ефективної
ставки відсотка, за вирахуванням резерву від знецінення.
Метод ефективної ставки вiдсотка - це метод розрахунку амортизованої вартостi фiнансового активу i розподiлу вiдсоткових доходiв
протягом вiдповiдного перiоду. Ефективна вiдсоткова ставка представляє собою ставку, яка точно дисконтує очiкуванi майбутнi надходження
грошових коштiв, включаючи усi гонорари за договорами сплаченi або отриманi, якi становлять невiд'ємну частину ефективної ставки
вiдсотка, витрат на операцiю та iнших премiй або дисконтiв, протягом очiкуваного строку використання фiнансового активу або, коли
доцiльно, коротшого перiоду до чистої балансової вартостi при первiсному визнаннi.
Ефективна процентна ставка, яка застосовується для обчислення амортизованої вартості фінансових інструментів Компанії – це вартість
кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту), інформація про які розміщена на офіційному сайті
НБУ: https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#2fs на дату укладення договору.
Резерв очікуваних кредитних збитків створюється у разі низької ймовірності погашення оцінюваної дебіторської заборгованості. Резерв
визначається на індивідуальній основі — у розрізі контрагентів. Резерв розраховується і переглядається регулярно, зміна величини резерву
відображається у звіті про прибутки і збитки у складі інших операційних витрат.
Припинення визнання
Фінансовий актив (частина фінансового активу або частина групи аналогічних фінансових активів) припиняє визнаватися в балансі за
виконання хоча б однієї з умов:
- строк дії прав на отримання грошових потоків від активу закінчився;
- права на отримання грошових потоків від активу передані або взяті зобов' язання з виплати третій стороні отримуваних грошових потоків у
повному обсязі та без істотної затримки;
- передані практично всі ризики і вигоди від активу;
- ризики і вигоди від активу не передані, але передано контроль над цим активом.
3нецінення фінансових активів
На кожну звітну дату підприємство оцінює наявність об'єктивних ознак знецінення фінансового активу або групи фінансових активів.
Фінансовий актив або група фінансових активів уважаються знеціненими тоді і тільки тоді, коли існують об'єктивні свідчення знецінення в
результаті однієї або більше подій, що відбулися після первісного визнання активу, які вплинули на очікувані майбутні грошові потоки за
фінансовим активом або групою фінансових активів.
До важливих об'єктивних причин (доказів) знецінення фінансових активів Компанія включає, зокрема, серйозні фінансові проблеми
боржника, судові процеси проти боржника, зникнення активного ринку для даного фінансового інструменту, суттєві негативні зміни в
економічному, правовому або ринковому середовищі емітента фінансового інструменту, продовження зменшення справедливої вартості
фінансового інструмента нижче рівня витрат.
Якщо є докази, що свідчать про знецінення позик та дебіторської заборгованості або інвестицій, що утримуються до погашення, які
оцінюються за амортизованою вартістю, збиток від зменшення корисності визначається як різниця між балансовою вартістю активів та
поточною вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованих за первісною ефективною процентною ставкою для цих активів.
Витрати, обумовлені знеціненням, визнаються у звіті про сукупний дохід. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Класифікація фінансових інструментів базується на аналізі характеристик та мети їх придбання. Класифікація здійснюється в момент
первісного визнання фінансових активів та зобов'язань.
Інструменти з терміном погашення понад 12 місяців від дати балансу кваліфікуються як довгострокові активи або зобов'язання.
Короткострокові активи або зобов'язання включають фінансові інструменти з терміном погашення до 12 місяців після закінчення звітного
періоду. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Первiсне визнання
Фінансові зобов' язання класифікуються таким чином:
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та інша кредиторська заборгованість;
- банківські овердрафти, кредити та позики.
Подальша оцінка.
Подальша оцінка фінансових зобов' язань залежить від їх класифікації таким чином.
Кредити та позики
Після первісного визнання кредити і позики, ставки відсотків за якими суттєво відрізняються від ринкових, оцінюються за амортизованою
вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки.
Неринковою відсоткова ставка вважається за умови відхилення її від вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України (без
урахування овердрафту), інформація про які розміщена на офіційному сайті НБУ: https://bank.gov.ua/control/uk/index, більше ніж на 3%.
Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконту або премій, отриманих при придбанні, а також комісійних або витрат, які є
невід'ємною частиною ефективної процентної ставки.
Амортизація ефективної процентної ставки включається до складу фінансових витрат у звіті про сукупний дохід.
Припинення визнання
Визнання фінансового зобов'язання у звіті про фінансовий стан припиняється, якщо зобов'язання погашене, анульоване або строк його дії
закінчився. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Статті фінансової звітності представлені в українських гривнях, яка є функціональною валютою Компан
Операції, виражені в іноземних валютах, перераховуються на дату здійснення операції у функціональну валюту:
- за обмінним курсом, що фактично застосовується, тобто за курсом купівлі або продажу, який застосовується банком, у якому здійснюється
операція, у випадку операцій з купівлі - продажу валюти чи погашення дебіторської заборгованості, або здійснення платежів за
зобов'язаннями.
На кінець кожного звітного періоду:
а) монетарні статті в іноземній валюті перераховуються за курсом НБУ на кінець звітного періоду;
б) немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату операції.
Курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статей за курсами, котрі
відрізняються від тих, за якими вони відображалися при первісному визнанні протягом періоду або у попередній фінансовій звітності,
визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають.
Курсові різниці, що виникли в результаті зміни обмінного курсу валют за період після первісного визнання до закінчення звітного періоду,
відображаються у звіті про прибутки і збитки як дохід або збиток від курсових різниць.
Додатні та від' ємні курсові різниці у звіті про сукупний дохід відображаються згорнуто. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Податок на прибуток, визнаний у прибутку або збитку, включає: поточний податок і відстрочений податок.
Поточний податок розраховується відповідно до вимог чинного податкового законодавства.
Відстрочений податок на прибуток визначається з використанням податкових ставок (і положень) які, як очікується, будуть застосовуватися в
момент реалізації активу та погашення резерву, беручи за базові ставки податків (і податкові норми), які були юридично або фактично
обов'язковими на кінець звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Нематеріальні активи визнаються, якщо існує ймовірність того, що в майбутньому вони спричинять надходження до суб'єкта господарювання
економічних вигод, які можуть бути пов'язані з цими активами. Первинне визнання нематеріальних активів відбувається за ціною придбання
або собівартістю. Після первісного визнання нематеріальні активи оцінюються при придбанні або собівартості за вирахуванням амортизації
та відрахувань на знецінення.
Нематеріальні активи амортизуються за прямолінійним методом у період, що відповідає розрахунковому періоду їх економічної корисності. |
| Опис облікової політики щодо процентних доходів та процентних витрат |
За всіма фінансовими інструментами, що оцінюються за амортизованою вартістю, і процентними фінансовими активами, класифікованими
для продажу, процентний дохід або витрати визнаються з використанням методу ефективної процентної ставки, яка дисконтує очікувані
майбутні виплати або надходження коштів протягом передбачуваного строку використання фінансового інструменту або, якщо це доречно,
менш тривалого періоду до чистої балансової вартості фінансового активу або зобов' язання. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Статутний капiтал визнається за iсторичною вартiстю у розмірі, зазначеному в Статуті Товариства та зареєстрованому в Єдиному державному
реєстрі юридичних осіб.
Власний капітал Компанії складається з:
- зареєстрованого статутного капіталу,
- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Договір, який передає право контролювати користування ідентифікованим активом протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію,
класифікується як оренда. Щоб оцінити, чи передає договір право контролю використання ідентифікованого активу на певний період часу,
суб’єкт господарювання оцінює, чи передаються протягом усього періоду використання, обидва такі права:
а) право отримувати в основному всі економічні вигоди від використання ідентифікованого активу; та
б) право керувати використанням ідентифікованого активу.
Компанія як Орендар
На дату початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату.
Орендні платежі підлягають дисконтуванню із застосуванням припустимої ставки відсотка в оренді, якщо таку ставку можна легко визначити.
Якщо таку ставку не можна легко визначити, то орендар застосовує ставку додаткових запозичень орендаря.
До короткострокової оренди (терміном до 12 місяців) чи оренди, за якою базовий актив є малоцінним, орендар визнає орендні платежі,
пов’язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди або на іншій систематичній основі. Орендар оцінює
вартість базового активу на основі вартості активу, коли він є новим, незалежно від віку активу, що орендується. Прикладами малоцінних
базових активів, можуть бути планшети та персональні комп’ютери, невеликі предмети меблів та телефони, вартість яких не перевищує
гривневого еквіваленту 5 000 американських доларів.
Первісна оцінка активу з права користування
На дату початку оренди орендар оцінює актив з права користування за собівартістю. Собівартість активу з права користування складається з:
а) суми первісної оцінки орендного зобов’язання;
б) будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди;
в) будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та
г) оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він
розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди, окрім випадків, коли такі витрати здійснюються з
метою виробництва запасів. Орендар несе зобов’язання за такими витратами або до дати початку оренди, або внаслідок використання
базового активу протягом певного періоду.
Первісна оцінка орендного зобов’язання
На дату початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату.
Орендні платежі дисконтувються із застосуванням ставки додаткових запозичень орендаря (ефективна відсоткова ставка).
На дату початку оренди орендні платежі, включені в оцінку орендного зобов’язання, складаються з фіксованих платежів за право
використання базового активу протягом строку оренди (за вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню), які не
були сплачені на дату початку оренди.
Подальша оцінка активу з права користування
Після дати початку оренди орендар оцінює актив з права користування, застосовуючи модель собівартості. При цьому орендар оцінює актив з
права користування за собівартістю:
a) з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків внаслідок зменшення корисності; та
б) з коригуванням на будь-яку переоцінку орендного зобов’язання.
Подальша оцінка орендного зобов’язання
Після дати початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання,
а) збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов’язанням;
б) зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі; та
в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою відобразити переглянуті
по суті фіксовані орендні платежі.
Процентом за орендним зобов’язанням у кожному періоді протягом строку оренди є сума, яка продукує постійну періодичну ставку відсотка
за відповідним залишком орендного зобов’язання. Періодична ставка відсотка це ставка дисконту.
Після дати початку оренди орендар визнає у прибутку або збитку – окрім випадків, коли ці витрати включаються в балансову вартість іншого
активу, застосовуючи інші відповідні стандарти, – такі обидві складові:
а) проценти за орендним зобов’язанням; та
б) змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов’язання у тому періоді, у якому сталася подія чи умови, які спричинили
здійснення таких платежів.
Компанія як Орендодавець
Орендодавець класифікує кожну зі своїх оренд або як операційну оренду, або як фінансову оренду.
Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на базовий
актив. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та вигоди щодо права власності на базовий
актив.
Фінансова оренда
На дату початку оренди орендодавець визнає активи, утримувані за фінансовою орендою, у своєму звіті про фінансовий стан та подає їх як
дебіторську заборгованість за сумою, що дорівнює чистій інвестиції в оренду.
Орендодавець визнає фінансовий дохід протягом строку оренди на основі моделі, яка відображає сталу періодичну ставку прибутковості на
чисті інвестиції орендодавця в оренду. Орендодавець розподіляє фінансовий дохід протягом строку оренди на систематичній та раціональній
основі. Для зменшення і основної суми боргу, і незаробленого фінансового доходу орендодавець віднімає орендні платежі, які відносяться до
облікового періоду, від валових інвестицій в оренду.
Операційна оренда
Орендодавець визнає орендні платежі від операційної оренди як дохід на прямолінійній основі чи будь-якій іншій систематичній основі.
Орендодавець визнає витрати, включаючи амортизацію, понесені при отриманні доходу від оренди, як витрати.
Орендодавець додає первісні прямі витрати, понесені при укладанні договору про операційну оренду, до балансової вартості базового активу
та визнає їх, як витрати протягом строку оренди на такій самій основі, як дохід від оренди. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси обліковуються за меншою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації.
Собівартість сировини та інших запасів, готової продукції та незавершеного виробництва розраховується за методом ФІФО ("перше
надходження – перший видаток") і включає витрати на придбання запасів, їх транспортування та доведення до готовності для використання.
Вартість готової продукції та незавершеного виробництва включає відповідну частку загальновиробничих витрат виходячи зі звичайної
виробничої потужності.
Чиста вартість реалізації визначається як ціна продажу в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з
доведенням запасів до готовності, і витрат, пов'язаних з реалізацією.
Запаси відображаються у фінасовій звітності за вирахуванням резерву на неліквідні та застарілі запаси. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основнi засоби облiковуються за iсторичною (або доцiльною) собiвартiстю, за вирахуванням накопиченої амортизації та будь-яких
накопичених збиткiв вiд зменшення корисності. Собiвартiсть об’єкта основних засобiв включає:
а) цiну придбання, включаючи iмпортнi мита i податки, якi не вiдшкодовуються, за вирахуванням торгiвельних та цiнових знижок;
б) будь-якi витрати, якi безпосередньо пов’язанi з доставкою об’єкта до мiсця розташування та приведення його у стан, необхiдний для
використання вiдповiдно до намiрiв управлінського персоналу пiдприємства;
в) первiсну попередню оцiнку витрат на демонтаж i усунення об’єкта основних засобiв та вiдновлення територiї, на якiй вiн розташований,
зобов’язання, яке бере на себе пiдприємство або при придбаннi даного об’єкта, або внаслiдок його експлуатацiї протягом певного перiоду
часу з метою, яка вiдрiзняється вiд виробництва запасiв протягом цього перiоду.
Вартiсть активiв, створених власними силами, включає собiвартiсть матерiалiв, прямi витрати на оплату працi та вiдповiдну частину
виробничих накладних витрат.
Суттєвістю для визначення основних засобів є вартісна межа, встановлена Податковим кодексом України для визначення основних засобів.
Капiталiзованi витрати включають основнi витрати на модернiзацiю та замiну частин активiв, якi збiльшують термiн їхнього корисного
використання або покращують їхню здатнiсть генерувати доходи.
Витрати на ремонт та обслуговування основних засобiв, якi не вiдповiдають наведеним вище критерiям капiталiзацiї, вiдображаються у складi
прибутку або збитку того перiоду, в якому вони виникають.
Сума, яка пiдлягає амортизацiї – це собiвартiсть об’єкта основних засобiв або iнша сума, яка замiнює його собiвартiсть, за вирахуванням його
лiквiдацiйної вартостi.
Амортизацiя основних засобiв призначена для списання собiвартостi основних засобiв, крiм активів розвідки та оцінки та основних засобів в
стадії будівництва, протягом очiкуваного термiну корисного використання вiдповiдного активу i розраховується з використанням
прямолiнiйного методу.
Прибуток або збиток, якi виникають у результатi вибуття або лiквiдацiї об’єкта основних засобiв, визначається як рiзниця мiж надходженням
вiд продажу та балансовою вартiстю активу i визнається у складi прибутку або збитку.
Оцінки економічного строку корисного використання та методу амортизації переглядаються наприкінці кожного фінансового року з метою
перевірки на предмет відповідності використовуваних методів та періоду амортизації очікуваному розподілу часу економічних вигод, що
надходять від використання цього основного засобу. Якщо нові очікування відрізняються від попередньо зроблених оцінок, такі зміни
вважаються зміною облікових оцінок та обліковуються перспективно. Такі оцінки можуть мати суттєвий вплив на балансову вартість
основних засобів та суму амортизації, визнану у звіті про сукупні доходи.
Зменшення корисності основних засобів
В кінці кожного звiтного перiоду пiдприємство переглядає балансову вартiсть своїх основних засобiв з метою виявлення ознак того, що
корисність активу може зменшитися. За наявностi таких ознак проводиться оцiнка суми вiдшкодування вiдповiдного активу для визначення
розмiру збитку вiд знецiнення (якщо таке знецiнення мало мiсце).
Сума очiкуваного вiдшкодування є бiльшою з величин: справедливої вартостi за вирахуванням витрат на продаж та вартостi при
використаннi. Якщо, за оцiнками, сума очiкуваного вiдшкодування активу (або одиницi, яка генерує грошовi кошти) менша від його
балансової вартостi, то балансова вартiсть активу (або одиниця, яка генерує грошовi кошти) зменшується до суми очiкуваного
вiдшкодування. Збиток вiд знецiнення визначається негайно у складi прибутку або збитку. Якщо у подальшому збиток вiд знецiнення
сторнується, то балансова вартiсть активу (або одиницi, яка генерує грошовi кошти) збiльшується до переглянутої оцiнки суми його
вiдшкодування, але таким чином, щоб збiльшена балансова вартiсть не перевищувала балансової вартостi, яка була б визначена, якби для
активу (або одиницi, яка генерує грошовi кошти) у попереднi роки не був визнаний збиток вiд знецiнення. Сторнування збитку вiд знецiнення
визначається негайно у складi прибутку або збитку.
Знецінення основних засобів (за наявності) відображається як збільшення зносу (без коригування первісної вартості) з одночасним визнанням
інших витрат у звіті про прибутки і збитки та інший сукупний дохід.
Аванси, сплачені за придбання (будівництво) основних засобів
Сума авансів, сплачена підрядникам без врахування ПДВ, відображається у складі основних засобів. |
| Опис облікової політики щодо забезпчень |
Забезпеченням є зобов'язання з невизначеним строком або сумою. Підприємство визнає забезпечення, якщо:
- має існуюче зобов'язання (юридичне або конструктивне) у результаті минулої події;
- існує ймовірність того, що вибуття ресурсів, які містять у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов' язання;
- можна достовірна оцінити суму зобов' язання.
У разі невиконання вищенаведених умов забезпечення не визнається.
Забезпечення на виплату відпусток визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка,
обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці з урахуванням відповідної
суми відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Забезпечення на виведення активів з експлуатації обліковується за теперішньою вартістю витрат на виведення з експлуатації нафтогазових
активів з врахуванням довгострокової ставки інфляції. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від продажу |
Визнання доходу від звичайної діяльності, коли (або у міру того, як) відбувається на дату, коли Компанія задовольняє зобов’язання щодо
виконання, передаючи обіцяний товар або послугу (тобто актив) клієнтові.
Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом. |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Податок на додану вартість
Доходи, витрати, активи, аванси сплачені та аванси отримані визнаються за вирахуванням суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ).
Дебіторська і кредиторська заборгованість за монетарними статтями відображається з урахуванням суми ПДВ.
ПДВ, що виникає при придбанні активів чи послуг, що не відшкодовується податковим органом, визнається як частина витрат на придбання
активу або частина витратної статті.
Чиста сума податку на додану вартість, що відшкодовується податковим органом або сплачується йому (в тому числі на рахунок в системі
електронного адміністрування ПДВ), враховується в складі дебіторської або кредиторської заборгованості, відображеної в звіті про
фінансовий стан. |
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Визнання доходу від звичайної діяльності, коли (або у міру того, як) відбувається на дату, коли Компанія задовольняє зобов’язання щодо
виконання, передаючи обіцяний товар або послугу (тобто актив) клієнтові.
Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого вони понесені. |